25 Червня 2018
Стоп рейдерство: протидія протиправному поглинанню компаній

24 червня асоційований партнер Lavrynovych & Partners Law Firm  Артур Кіян провів лекцію на тему “Стоп рейдерство: протидія протиправному поглинанню компаній” у рамках Школа реальной юриспруденции. Артур розповів про способи протистояння рейдерським захопленням та навів практичні приклади рейдерських захоплень в Україні.

.

4 Червня 2018
Основні аспекти захисту прав у сфері інтелектуальної власності

Як уникнути помилок під час захисту своїх прав у сфері інтелектуальної власності, розповідає на сторінках Юридична газета юрист Lavrynovych & Partners Law Firm Наталья Массалова (Nataliya Massalova)

 

Знакові судові рішення у сфері технологій або як не припуститись помилок під час захисту своїх прав

Поки між правниками ведуться дискусії щодо необхідності законодавчого врегулювання використання сучасних технологій для залучення інвестицій, значна кількість компаній допускає помилки у використанні вже існуючих механізмів захисту своїх прав. Для уникнення цього, наводимо добірку цікавої судової практики у сфері захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Паперовий звіт або хмарне сховище?

Хто з юристів не стикався з безкінечними спорами з технічними спеціалістами з приводу фіксації результатів проведених робіт? Так, зазвичай, письмові акти багатьма вважаються надмірним крючкодерством – мов програма написана, замовнику передана, навіщо підписувати ще й якійсь акти?

Втім, така позиція може коштувати Компанії не тільки витраченого часу, але й значних грошових коштів. У даному випадку показовою є постанова, прийнята 21.09.2017 Київським апеляційним господарським судом у справі № 910/18789/16, яка була залишена в силі постановою Верховного Суду від 13.03.2018.

За обставинами справи компанія-розробник надавала послуги замовнику з розробки програмного забезпечення. Згідно положень укладеного між сторонами Договору, розробка програмного забезпечення здійснювалась поетапно. При цьому закінчення кожного етапу мало оформлюватись відповідним звітом.

Після закінчення етапу робіт Розробник зберіг вихідні коди у хмарному сховищі та на сервері та надіслав електронне повідомлення про це на електронну адресу генерального директора Замовника, вказану в Договорі.

Замовник звернувся до суду із вимогою про повернення суми передплати, сплаченої за договором у зв’язку з простроченням виконання розробником своїх зобов’язань. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що результати робіт були оформлені з порушеннями строків та порядку, що були встановлені Договором.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позов, встановивши, що у цій справі звіт є документом, який повинен складатись та надаватись підрядником замовнику після виконання кожного з етапів та засвідчувати їх виконання. Разом зі звітом розробник зобов’язаний надати замовнику розроблені програмні коди та провести демонстрацію роботи програмного забезпечення. Таким чином, висновок щодо завершення виконання робіт за етапом і надання їх результатів замовнику може слідувати тільки за умови виконання вказаних дій підрядником, оскільки такий порядок визначено сторонами у Договорі.

При цьому, як зазначили суди обох інстанцій, електронне листування, на яке посилався розробник, не стосується того порядку засвідчення та передачі результату виконання робіт як за першим етапом, так і за Договором в цілому.

Торгова марка : промисловий зразок – 1:0

Перед введенням нового об’єкту в обіг украй важливо провести оцінку ризиків та обрати правильний режим захисту своїх прав інтелектуальної власності, аби не отримати звинувачення у недобросовісній конкуренції.

Так, у справі № 917/2569/15, Компанія А звернулась із позовом про визнання недійсним рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про притягнення до відповідальності Компанії за неправомірне оформлення упаковки товару та позначення його назви без дозволу суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати у господарській діяльності схожі упаковку та позначення, що може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання (відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Обґрунтовуючи свій позов, Компанія А стверджувала, що правомірно здійснювала виготовлення та реалізацію товару у спірній упаковці, оскільки діяла на підставі запатентованого промислового зразка упаковки косметичної продукції.

Антимонопольний комітет, в свою чергу, вказував, що оформлення упаковки косметичної є схожими до упаковки та назви продукції Компанії Б, яка виготовляється під знаком для товарів і послуг, зареєстрованим раніше за отриманий Позивачем патент.

Вищий господарський суд України у постанові від 05.12.2017, розв’язуючи даний спір, акцентував увагу на тому, що реалізація положень законодавчих приписів щодо притягнення до відповідальності за недобросовісні дії не пов’язана з наявністю чи відсутністю у особи, яка вважає свої права порушеними, охоронного документа, оскільки останні забезпечують захист від недобросовісної конкуренції виходячи з першості у використанні позначення, що сприяє індивідуалізації суб’єкта господарювання.

Касаційний суд роз’яснив, що обсяг правового захисту власника зареєстрованої торговельної марки не є тотожним обсягові захисту прав власника запатентованого промислового зразка. Так, у розумінні приписів статті 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» виготовленням виробів із застосуванням промислового зразка за патентом України є виготовлення саме етикеток для бальзаму косметичного. Використання цього промислового зразка не лише для виготовлення та розповсюдження етикеток, а й для позначення певних товарів (маркування товарів) виходить за межі правового захисту, що надається власнику патенту згідно з приписами статті 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції зробив висновок, що наявність у Компанії А патенту України на промисловий зразок жодним чином не впливає на кваліфікацію її дій.

Позовна давність у патентних спорах

У справі № 202/4233/16-ц Позивач звернувся до Індустріального районного судум. Дніпропетровська із позовом про визнання патенту на корисну модель недійсним. Позивач стверджував, що корисна модель не відповідає умовам патентоздатності, оскільки не є новою, а спірний патент копіює патент, власником якого є Позивач. Відповідач, в свою чергу, просив відмовити у позові через пропущення Позивачем строків позовної давності. Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позов постановили, що спірний патент не відповідає умовам патентоздатності та порушує особисте немайнове право Позивача – перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності, закріплене ч. 2ст. 423 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України на спірні правовідносини позовна давність не поширюється, оскільки відбулось порушення особистих немайнових прав Позивача. Верховний суд постановою від 14.03.2018 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасував у зв’язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Касаційним судом було встановлено, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовується позовна давність, оскільки вказана норма матеріального права поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, зокрема щодо захисту авторського права і суміжних прав.

Таким чином, аналізуючи норми статей 256, 257, 268 ЦК України та статей 33, 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Верховний Суд роз’яснив, що на спірні правовідносини поширюється загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

 Митні заборони

 І наостанок хотілося б зупинитись на цікавому спорі між Компаніями «ХIAOMI H. K. Limited» та NIS, який наприкінці березня цього року отримав новий виток (справа№ 911/2674/17).

У вересні 2017 року Компанія «ХIAOMI H. K. Limited» звернулась до суду з позовом про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Ен-Ай-Ес» здійснювати розповсюдження партії смартфонів Хіаоmi RedMi на території України та вилучення їх з цивільного обороту і знищення. Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.11.2017 у задоволенні позову було відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду та не довів належними та допустимими доказами тих обставин, з якими закон пов’язує можливість його звернення за захистом прав інтелектуальної власності на торгівельні марки «Xiaomi», «Mi» «RedMi». Відповідно до обставин, встановлених судом, торгові марки були зареєстровані у 2012 році за Мадридською системою міжнародної реєстрації знаків Компанією «Xiaomi Inc.», у той час як ліцензійна угода, за якою Компанія «ХIAOMI H. K. Limited» отримала їх у користування, була укладена у 2010 році.

Суд першої інстанції вказав, що оскільки ліцензійний договір не може охоплювати надання прав ліцензіату, які ліцензіар тільки має намір набути у майбутньому, а об’єктом ліцензійного договору може бути лише зареєстрований об’єкт інтелектуальної власності, позаяк права, що випливають з державної реєстрації виникають у заявника після видачі відповідного правоохоронного документа (патенту чи свідоцтва), ліцензійна угода про товарні знаки, укладена між Компанією «Xiaomi Inc.» та Компанією «ХIAOMI H.K.Limited» всупереч приписів ст. 1109 Цивільного кодексу України, містить положення згідно з якими предметом ліцензійного договору є права на використання об’єкта інтелектуальної власності торгівельних марок, які на момент укладення договору не були чинними – зареєстрованими. Відтак, права на використання об’єктів права інтелектуальної власності – торгівельних марок «Xiaomi» «Mi» «RedMi» за даною ліцензійною угодою не передані їх власником позивачу – Компанії «Xiaomi H.K.Limited.».

Водночас, судом не було прийнято до уваги положення ліцензійної угоди, за яким сторони погодили, що об’єкт цієї угоди повинен включати всі зареєстровані товарні знаки, що належать ліцензіару, а також товарні знаки, що будуть зареєстровані протягом терміну дії цієї угоди. Окрім того, з угоди вбачається, що вона укладалась відповідно до законів Китайської Народної Республіки.

Переглядаючи цю справу, Київський апеляційний господарський суд вказав, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що ліцензійна угода не є належним доказом передачі Компанії «ХІАОМІ Н. К. Limited» прав на спірні торгівельні марки, скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги Компанії Xiaomi Inc.».

22 Травня 2018
Позапланові податкові перевірки

Чи не кожен третій, або навіть другий, бізнес в Україні, зіткнувся сьогодні з проблемою призначення/проведення позапланової податкової перевірки за минулі періоди на підставі ухвали слідчого судді. Про нюанси прийняття та подальшого оскарження такої ухвали в статті для  видання “Юридична практика” розповів асоційований партнер Lavrynovych & Partners Law Firm  Артур Кіян.

up_18-19-11_13

18 Травня 2018
«Оскаржив рішення АМКУ: + 1 до карми»

Юрист Lavrynovych & Partners Law Firm Катерина Петрушина проаналізувала статистику оскаржень рішень АМКУ  в статті для “Юридична газета”.

«Оскаржив рішення АМКУ: + 1 до карми»

І знов АМКУ не підпадає під дію мораторію

23.02.2018 набрала чинності Постанова КМУ № 1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої Антимонопольний комітет України (надалі – АМКУ) в черговий раз виключено з-під дії мораторію на проведення планових перевірок.

Враховуючи таку тенденцію, актуальною залишається тема щодо особливостей оскарження рішень АМКУ та відповідної судової практики з цього питання.

Статистика розгляду справ

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, з початку 2017 року по теперішній час у судах першої інстанції розглянуто приблизно 200 справ за участю АМКУ, із них приблизно 50 рішень на користь суб’єктів господарювання, при цьому частка з них вже скасована в апеляційній чи касаційній інстанції.

Відповідно ж до звіту АМКУ, із виявлених у 2017 році порушень, кількість яких склала 2435, АМКУ виніс рішення про застосування відповідальності у 1151 випадках, інші порушення були припинені шляхом надання АМКУ рекомендацій суб’єктам господарювання.

2017 рік став рекордним за всі роки діяльності перевіряючого органу в частині сплати порушниками законодавства про захист економічної конкуренції штрафів та пені, розмір яких становив 340,6 млн. грн. Як відзначає сам АМКУ, лише 3,1% рішень, які оскаржують суб’єкти господарювання, суд визнав недійсними повністю або частково.

Тобто, можна дійти висновку, що у разі звернення суб’єкта господарювання до суду із позовними вимогами про скасування рішення АМКУ, у великій кількості справ суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Нижче наведені приклади визнання рішень АМКУ правомірними:

– суб’єкт господарювання не виконав у повному обсязі розпорядження АМКУ щодо надання інформації стосовно господарської діяльності (постанова ВГСУ від 12.12.2017 по справі № 925/224/17);

– суб’єкт господарювання поширював недостовірну інформацію, про що АМКУ (як встановив суд) прийнято обґрунтоване рішення про визнання дій суб’єкта такими, що вводять в оману, та накладення штрафу (постанова ВГСУ від 12.12.2017 по справі № 910/4577/17);

– антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання (постанова ВГСУ від 18.07.2017 по справі № 910/18926/16);

– АМКУ повноважний на витребування інформації: «направлення вимоги про надання інформації є способом одержання необхідної інформації для виконання покладених Законом України «Про Антимонопольний комітет України» на органи АМКУ завдань і обов’язків» (постанова ВС від 27.03.2018 по справі № 922/2274/17) та інші.

Як уникнути помилок

Перш за все звертаємо увагу, що законодавець встановив чіткий строк для оскарження рішення органів АМКУ – 2 місяці без можливості його відновлення (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

З аналізу судової практики вбачається, що виключень у суду немає, а пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (наприклад, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2018 по справі № 927/1097/17).

Крім того, господарським судом не можуть братися до уваги доводи суб’єкта господарювання, щодо якого прийнято рішення АМКУ, з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення 2-х місячного строку (п. 21 постанови Пленуму ВГСУ № 15 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).

Тобто пропуск встановленого терміну унеможливлює звернення до суду суб’єкта господарювання та робить безпідставними його заперечення, якщо останній виступає у якості відповідача по справі про стягнення на користь АМКУ штрафу та пені.

На що слід звернути увагу

У такий короткий термін для оскарження рішення АМКУ необхідно чітко та обґрунтовано формулювати свою правову позицію.

Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМКУ передбачені ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Однак, все ж таки, під час підготовки позовної заяви слід приймати до уваги наявну актуальну судову практику щодо скасування рішень АМКУ.

Однією із найважливіших підстав є відсутність належних доказів при винесенні АМКУ відповідного рішення про порушення конкурентного законодавства.

Наприклад, рішенням Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 по справі № 916/1815/17, яке було залишене в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2018, суд визнав недійсним та скасував рішення АМКУ. Суд зазначив, що в рішенні територіального відділення АМКУ «не зазначені докази обмеження конкуренції, внаслідок дій (бездіяльності) суб’єкта господарювання, або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, не досліджено в такому рішенні динаміку цін… співвідношення дій (бездіяльності) суб’єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку».

Наразі, дану справу призначено до розгляду у Верховному Суді на травень місяць, тому чекаємо позицію з цього приводу.

У постанові ВГСУ від 14.12.2017 по справі № 910/6373/17 суд задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним рішення про накладення штрафу у розмірі 17 958 891 грн. Суд касаційної інстанції зазначив, що в оскаржуваному рішенні АМКУ не визначив часових меж ринку, не дослідив попит та пропозиції, їх співвідношення, зміни державного регулювання цінової політики, структури та стабільності діяльності з розподілу електричної енергії.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 по справі № 904/7548/16 також висловився щодо обов’язку АМКУ наводити у рішенні наслідки порушень суб’єктом господарювання законодавства про конкуренцію: «суди не врахували того, що у вирішенні відповідних спорів суди не повинні перебирати на себе непритаманні судам функції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, самостійно доводити замість відповідного органу можливість настання негативних наслідків для конкуренції внаслідок вчинення юридичною особою певних дій. Саме на АМКУ покладено обов’язок навести відповідні докази у своєму рішенні, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків АМКУ, викладених у Рішенні АМК. Водночас, в оспорюваному Рішенні АМК такі докази не наведені».

Підставою для скасування рішення АМКУ про накладення штрафу та пені є також визнання у судовому порядку вимоги АМКУ щодо надання інформації неправомірною, скасування АМКУ рішення його територіального відділення та інше.

Наприклад, рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 по справі № 917/426/16: АМКУ «своїм рішенням встановив, що відповідачем не вчинялися дії, які є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, тому у відповідача відсутній обов’язок щодо сплати штрафу, а як наслідок – відсутні і правові підстави для нарахування пені за несплату вказаного штрафу».

Висновки та рекомендації

Аналіз судової практики наводить до висновку, що позитивне судове рішення залежить не лише від відсутності в діях суб’єкта господарювання порушень конкурентного законодавства, а й належного та своєчасного захисту останнім своїх прав. При цьому, у разі подачі позовної заяви до суду, суб’єкт господарювання повинен бути готовим йти до суду апеляційної та касаційної інстанції, оскільки АМКУ ніколи не зупиняються у разі програшу в першій інстанції.

Відтак, при звернення до суду із позовною заявою щодо оскарження рішення АМКУ, необхідно: ретельно ознайомитись із викладеними в оскаржуваному рішенні доводами та доказами, розробити стратегію та сформувати правову позицію, проаналізувати судову практику, яка стосується аналогічної ситуації, і найважливіше – не пропустити строк для оскарження цього рішення до суду.

Пам’ятайте, доказування порушення суб’єктом господарювання конкурентного законодавства покладено саме на АМКУ.

 

16 Травня 2018
Денис Овчаров в ефірі телеканалу “Київ”

Сьогодні в ранковому ефірі програми «Школа права» на Телеканал “Київ” партнер практики захисту бізнесу Lavrynovych & Partners Law Firm Денис Овчаров​ розповів про права людини при затриманні та відповідальність правоохоронних органів за незаконні дії у процесі затримання.

 

5 Квітня 2018
Перспективи положень щодо non-compete та non-solicitation agreements

Юрист Lavrynovych & Partners Law Firm Анатолій Рибачок  прокоментував виданню “Юридична практика” перспективи та наслідки імплементації в чинне трудове законодавство України положень щодо non-compete та non-solicitation agreements.

“Необхідно розуміти, що поява норми про non-compete agreements в законодавстві буде суперечити чинній Конституції України, яка гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає (ст. 43). Практично ідентичне положення міститься і в проекті нового Трудового кодексу України (ст. 20). Це означає, що така умова, фактично, не може застосовуватись на практиці і буде порушувати права працівника.

У той же час, поява норми про non-solicitation в новому Трудовому кодексі може істотно посилити відповідальність несумлінного співробітника. З одного боку, це більше захистить інтереси роботодавців, а з іншого, знизить рівень конкуренції між компаніями на ринку. Важливо пам’ятати, що чинне законодавство України та судова практика вже передбачає відповідальність такого співробітника на підставі загальних положень про відшкодування шкоди.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що наше законодавство не готове до впровадження жодного з цих двох інститутів. У той же час, їх імплементація істотно вдосконалила б правила ведення бізнесу в Україні та створила б правові основи захисту порушених прав роботодавців від їх недобросовісних співробітників.”

10 Січня 2018
Lavrynovych & Partners Law Firm допомогли іноземному інвестору

За сприяння юристів Lavrynovych & Partners Law Firm іноземний інвестор, нідерландська компанія FTNT Trade and Investment N.V., оперативно ліквідувала в добровільному порядку свою дочірню компанію в Україні – ТОВ «ФТНТ Україна».

Юристи надавали комплексний юридичний супровід на всіх етапах ліквідаційної процедури, включаючи представництво інтересів перед державними реєстраторами, податковими органами, банками та архівними установами.

Роботу над проектом здійснював Юрист Lavrynovych & Partners Law Firm Вадим Авдєєв під керівництвом Асоційованого партнера Дмитра Савчука.